Херсон. 8 місяців російської окупації. 8 місяців спротиву – спочатку видимого, потім тихого.

Багато херсонців були змушені покинути свій дім, але місто жило – жило нашим, українським життям, жило надією.  

Щоденник

До 24 лютого 2002 Інна Мікуцька вона була однією з найвідоміших і найулюбленіших екскурсоводів Херсоном і Херсонщиною. Окрім роботи, вона мала хобі – вишивку. З початком окупації Інна залишилася вдома, зі своєю родиною, зі своїм містом, а ще – зі своєю рудою кицею на ім’я Коша. І зі своїми вишиванками.  ​  

З 24 лютого вона почала писати щоденник, який назвала «Хроніки вишиванки». Є таке стародавнє українське вірування: жінки, починаючи нову вишиванку, загадували бажання – щоб знайти кохання або щоб чоловік повернувся з війни живим. Як вишивка буде завершена – тоді й бажання здійсниться.  ​  

Вісім місяців, день за днем, хрестик за хрестиком. Перша сорочка була завершена, але окупація тривала… І почалися Хроніки вишиванки – 2, потім 3, потім 4…  ​

ТОТЕМ і команда

"Весь час, поки тривала окупація, ці хроніки були місточком до Херсона – такого, яким його знали, і такого, за який у нас всіх боліло. Разом з авторкою ми перебували у полоні тягучого часу, де один день майже не відрізняється від іншого, де реальність просочена присутністю окупантів, де ти мусиш ховати все, що любиш. Але разом з тим є маленькі радощі і турботи, є Дніпро, чайки і рибалки, є рідні, є руда Коша – і є надія. На п’ятому місяці «Хронік вишиванки» ми вирішили створити до них ілюстрації, щоб візуалізувати наш зв’язок, адже день за днем ми проживали ці місяці разом.    Географія ілюстраторів – це херсонці, які залишалися в Херсоні, і херсонські митці, які тримали з Херсоном зв’язок з різних міст України (Київ, Львів, Тернопіль, Мукачево) і різних країн, які їх прийняли – Швеція, Туреччина, Італія, Литва, Естонія, Великобританія, Ірландія, Німеччина, Ізраїль.    

Всі ми чекали визволення Херсона, щоб представити вам «Хроніки вишиванки», які для нас стали хроніками нашого культурного спротиву", - ділиться команда Тотему.

‍

‍Щоденник окупації доступний для читання та рефлекції.

‍

15 ВЕРЕСНЯ

Вчорашній вечір і сьогоднішній ранок – такі різні... і такі спокійні. Ранковий ритуал пиття мною кави та нюхання повітря. Рушничок висушений і прибраний до кращих часів. Я думаю, вони скоро наступлять, адже, як відомо, найтемніша ніч – перед світанком. Погода за вікном міняється, і настрій скаче.... Вишивати поки що нема чого. Тому мріятиму.

‍

12 ЛИСТОПАДА

Хроніки окупації закінчено, а хроніки війни – ні.Херсон – Україна! Без світла, без води та зв'язку – але Україна!!! Ми вільні!!! У своєму місті, у своїй країні!Можна не ховати телефон, одягти вишиванку, яку шила на визволення міста. Ми дістали наші прапори і можемо сміливо йти з ними містом.​ Дякувати нашим хлопцям, які робили все, щоб цей день настав. Попереду ще багато роботи. А Сірко уві сні пішов на лівий берег. Сказав, що настав час до моря... Там ще багато роботи. Вірю старому отаманові. Вірю та чекаю вільної України.

‍

Проєкт "Херсон: хроніки культурного спротиву" втілює ГО Центр культурного розвитку «Тотем» завдяки фінансовій підтримці ЗМІН у межах грантової програми 2022.

‍

________________________________________________________________

ТОТЕМ - з 1999 року об'єднує творчих людей, генерує і втілює креативні ідеї задля розвитку культури, громади, суспільства.

‍

‍

‍

‍

‍

‍

‍