«Щоб було добре — треба чітко й чесно говорити про речі» — слова історикині Чілли Фединець з однієї з панелей Re:Open Zakarpattia, які у своїй простоті точно окреслюють небезпеку узагальнень і комунікативних розривів.

6–7 листопада в Ужгороді відбувся сьомий форум Re:Open Zakarpattia-2026. Щороку ця подія стає простором для інтелектуальної розтяжки, діалогу між дієвцями різних рівнів і увиднення відмінних оптик та досвідів. Насичений темп двох днів і чіткі тематичні рамки дають згущену картину теперішнього стану, настроїв і нагальних питань: від майбутнього України та відносин із європейськими сусідами до взаємодії війська й суспільства та розвитку Закарпаття.

Цьогорічне гасло форуму — «Чути одне одного». Я долучилася до підсумку першого дня у форматі live-studio разом з Іриною Озимок та Едвіном Бендиком; модерувала розмову Росана Тужанська. Ця роль відповідальна, вона потребує особливої уважності й включеності. Готуючись, я взяла за лекало рамку Отто Шармера — чотири рівні слухання: від «завантаження», коли ми чуємо лише те, що вже знаємо, через фактичне й емпатичне слухання до генеративного, коли стає можливим «побачити те, чого ще немає».

Кілька фрагментарних спостережень.

→ Ми ліпше й чесніше чуємо одне одного, коли бачимо ситуацію «очима іншого» — через особисті історії та локальний досвід. Саме таке уважне й просте слухання стає ґрунтом для зменшення розривів і можливості побачити нове. Дискусії офіційнішого рівня натомість часто залишалися розмовою повз одне одного: кожен каже «я вас почув», і виникає своєрідний взаємний монолог.

→ Ключовий посил хардтоку за участі військових і ветеранів полягав у тому, що саме формулювання «військові і суспільство» в публічному полі шкідливе: воно протиставляє, збільшує дистанцію й забирає образ цілісності. Тема розривів між різними досвідами й можливих способів будувати нові зв'язки цьогоріч звучала на всіх рівнях розмов — від добросусідства в громаді до партнерства між державами.

→ Якщо минулими роками ми говорили мовою марафону — «акумулювати сили на довгу дистанцію», — то тепер відчутна радше сіра хмара, яка тисне й знесилює. Говорити й слухати про ефективні рішення, доброчесність і прозорість на тлі останніх новин стає дедалі важче.

→ Нам усе складніше порозумітися, уявити досвід одне одного й зробити його видимим. Тож нам і далі потрібні сильні ролі медіаторів — тих, хто допомагає почути й уявити досвід, якого інша сторона не пережила. Спільно вчитися перепитувати, нюансувати, ускладнювати, не узагальнювати, описувати контекст, у якому сформувалася думка. І зрештою — бути чесними насамперед із собою.

→ Як підсумувала Олеся Островська-Люта, саме через взаємодію інституцій культурного поля легше будувати порозуміння й пом'якшувати гостре. Для Фундації ЗMIN це спостереження особливо близьке: значна частина команд, з якими ми працюємо, шукає рішення саме через культуру. Голос і присутність Dilemma Academy, як на мене, були на форумі одними з ключових і балансуючих.

Re:Open Zakarpattia — незалежний дискусійний майданчик для тих, хто виробляє та ухвалює рішення. Форум заснував Інститут центральноєвропейської стратегії (ICES) у 2020 році; цьогоріч його підтримало представництво Фонду Конрада Аденауера в Україні.

Фото: Едуард Крижанівський, Сергій Денисенко